Генеральне консульство України в Ростові-на-Дону

, Київ 17:36

Конституція УНР

29 квітня, 08:21

Конституція Української Народної Республіки, ухвалена Центральною Радою 29 квітня 1918 р., посідає чільне місце серед правових актів, що юридично оформили відродження української державності. Вона мала підзаголовок – «Статут про державний устрій, права і вільності УНР», складалася з 83 статей, об’єднаних у 8 розділів.

Основний закон визначав, що суверенне право в УНР належить народові України, а державна влада базується на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Вища законодавча влада належить Всенародним Зборам, виконавча – Раді Народних Міністрів, судова – Генеральному Суду.

За Конституцією парламент – Всенародні Збори, набував практично необмежених повноважень. Парламент обирали за пропорційною системою. Виборче право мали всі громадяни УНР, яким виповнилося 20 років. На вимогу 3 млн виборців його можна було розпустити. Уряд не міг розпустити парламент, натомість парламент мав право оголосити вотум недовіри як урядові загалом, так і окремим міністрам.

Конституція визначала компетенції уряду, що відповідав за загальнодержавні справи. Безпосередня виконавча влада на місцях належала виборним місцевим радам і управам громад, волостей, земель.

Судова влада здійснювалася іменем УНР судами, рішення яких не могли змінювати інші органи влади. Закон наголошував, що «суд один і цей самий» для всіх громадян. Розгляд справ мав бути публічним. Суддів Генерального Суду обирав парламент на 5 років.

У Конституції велике значення надавалося захисту прав людини. Соціальне походження, віросповідання, національність, освітній рівень чи майновий стан не давали привілеїв. Проголошувалися рівні права жінок і чоловіків. Встановлювалися свободи слова, друку, сумління, організації, страйку. Гарантувалася недоторканість особи, її житла, таємниця листування. Скасовувалися смертна кара, катування та інші дії, що принижують людську гідність. Проголошувалася повна свобода пересування і вибору місця проживання. Жодна людина не могла бути затримана на території УНР без рішення суду. У випадку затримання на місці злочину, громадянин мав бути звільнений через 24 години, якщо суд не знайшов підстав для затримання. Конституція не допускала подвійного громадянства.

Визнавалося право національних меншин на національно-персональну автономію – самоврядне життя в галузі культури й внутрішньої організації, що здійснювалося через Національні союзи.

Незважаючи на те, що у Конституції УНР не було врегульовано окремі питання, а її положення не були втілені в життя, вона має велике історико-правове значення: перша Конституція незалежної України увібрала передові ідеї української правової думки, скерованої на осягнення світових демократичних норм. 

Останні новини

День в історії | 30 квітня, 10:48

День в історії | 29 квітня, 10:48

День в історії | 28 квітня, 10:47

День в історії | 27 квітня, 10:47