Генеральне консульство України в Ростові-на-Дону

, Київ 02:44

Великий терор – масові політичні репресії 1937-1938 років

14 липня, 10:32

Спецділянка НКВС УРСР у 19 - 20 кварталах

Биківнянського лісу

Безпосередній початок масових політичних репресій 1937–38 років поклав лютнево-березневий пленум 1937 року ЦК ВКП (б). Політбюро ЦК ВКП (б) 2 липня 1937 року ухвалює постанову «Про антирадянські елементи». А 30 липня 1937 року заступник наркома внутрішніх справ СРСР комкор М. Фріновський надіслав на затвердження до Політбюро ВКП(б) оперативний наказ № 00447 «Про операцію щодо репресування колишніх куркулів, кримінальників та інших антирадянських елементів», у якому надавались ліміти на виконання смертних вироків, у тому числі по УРСР та Київській області.

Напередодні цих рішень, 20 березня 1937 року, Київська міська рада в таємній частині затвердила ухвалу про відвід та відмежування земельної ділянки у 4.2 га «для спецпотреб НКВС УРСР» у 19-20 кварталах Биківнянського лісу. Реальна площа цієї ділянки зараз становить 5,3 га. По периметру ділянку обгородили високим, понад 3 метри, парканом темно-зеленого кольору з щільно підігнаних дощок. Поверх паркану було натягнуто колючий дріт, встановлено спостережну вежу. За спеціально розробленою НКВС легендою для місцевих жителів, на території спецділянки розміщувався артилерійський склад.

Тіла розстріляних у київських в’язницях НКВС після 24 години ночі навантажували на «полуторки» і під охороною таємно привозили на спецділянку, де скидали у заздалегідь викопані ями, присипали вапном та ґрунтом. Так продовжувалось з 5 серпня 1937 по 17 вересня 1941 року. Безпосередньо на території спецділянки НКВС УРСР у Биківні імовірно розстрілювали влітку 1941 року громадян, які виходили з оточення. Так, за свідченнями очевидців, зокрема, співробітники НКВС розстріляли на спецділянці велику колону радянських військовослужбовців та цивільних осіб. Всі вони були поховані у братських могилах.

Після окупації Києва нацистськими військами у вересні 1941року правда про справжнє призначення цього спец об’єкту стала відомою німцям, які провели часткові розкопки і виявили масові поховання жертв сталінського режиму.

З середини вересня 1941 року спецділянка за своїм прямим призначенням більше не використовувалась. За далеко неповними даними українських істориків, дослідників масових репресій, на території самої спецділянки НКВС у 1937-1941 роках поховано 30-35 тисяч розстріляних мешканців Києва і області, а також понад 3,5 тисячі іноземних громадян.

Територія спецділянки НКВС УРСР є найбільшим похованням серед подібних на території України, а також входить у трійку найбільших поховань періоду сталінізму в колишньому СРСР.

Правда про спецоб´єкт НКВС УРСР, розташований в Биківнянському лісі під Києвом, упродовж існування СРСР десятиліттями надійно приховувалась під грифом «Цілком таємно» в архівах радянських спецслужб. Так продовжувалось до початку 1960-х років, поки в Києві не було засновано «Клуб творчої молоді», члени якого неофіційно збирали матеріали про сталінські репресії 1930-х років. Очолив цей клуб режисер, дослідник сталінських репресій Лесь Танюк.

Членами Клубу було виявлено масові поховання у Биківнянському лісі. 8 січня 1971 року Л. Танюк звертався з листом до членів політбюро ЦК КПРС, а також першого секретаря ЦК КПУ Петра Шелеста, у якому вказав, що у Биківні дуже вірогідно поховано багато відомих людей, починаючи від письменника Івана Микитенка до керівника НКВС Станіслава Реденса. Офіційної відповіді він не отримав, а незабаром членів «Клубу творчої молоді» Аллу Горську було знайдено вбитою, Василя Симоненка по-звірячому побили міліціонери і він невдовзі помер. Численні скарги місцевих мешканців стосовно мародерства на місцях масових поховань змусили владу вжити заходів. У квітні 1971 року почала роботу Урядова комісія, згодом працювали й інші Урядові комісії: 1987 року та 1988-1989 років. Та всі комісії, починаючи від першої (заочної) 1943 року, робили «висновки», що у Биківнянському лісі поховані жертви німецько-фашистських окупантів. Тільки остання Державна комісія, створена в кінці 1988 року розпорядженням Уряду УРСР № 534, після розкопок, за матеріалами кримінальної справи, проведенням ексгумації останків похованих та свідчень більше двохсот свідків, зрештою, визнала, що у 19-му та 20-му кварталах Биковнянського лісу поховані жертви сталінських репресій 1930-х - початку 1940-х років. У грудні 1988 року Генеральна Прокуратура УРСР відкрила та розслідувала кримінальну справу №50-0092, матеріали і висновки якої повністю підтвердили, що у Биківнянському лісі поховані жертви масових політичних репресій 1937-1941 років.

Величезний внесок у розкриття таємниці спецділянки НКВС УРСР внесло Товариство «Меморіал» ім. В. Стуса, відомі українські правозахисники, «шестидесятники» Л. Танюк, А. Горська, В. Симоненко, М. Лисенко, письменники: І. Драч, О. Мусієнко, історики: П. Тронько,      В. Сергійчук, Ю. Шаповал, С. Білокінь, О. Бажан, А. Кола, А. Кондрацький, А. Амонс, М. Роженко.